При одній лише згадці про Опішні на Полтавщині одразу спадають на думку знамениті керамічні вироби. Але кореспондент Укрінформу, побувавши у цьому затишному селі, дізнався й про інші його цікавинки, пов’язані не лише з мистецтвом.

«ТАЄМНИЦІ СЛИВОВОГО САДУ»

Раніше у громаді проходив гастрономічний фестиваль «Опішня Слива Фест», який щорічно відвідували понад 10 тисяч гостей із Полтавщини та інших регіонів. Після повномасштабної атаки з боку Росії фестиваль не проводиться з міркувань безпеки. Але сьогодні в Опішні відбувається щось особливе – свято, тема якого – ті самі опішненські сливи, і велопробіг «Таємниці сливового саду».

– Ми їхали від сливового саду, посадженого у 2021 році. Вирішили зробити цей велоквест, щоб помилуватися опішненськими краєвидами, зібрати сливи та інгредієнти для маринування. А на фініші їх просто засолили у справжній опішнянській макітрі за старовинним опішнянським рецептом», – розповідає організатор велопробігу з Центру культури, відпочинку, туризму та спорту Опішнянської селищної ради. Валентина Павленко.

Поділіться, будь ласка, секретом рецепту маринування слив. І виявляється, для цього використовують секретний інгредієнт – чебрець.

Школярі взяли участь у велопробігу. Їх розділили на дві команди: «Жовта слива» та «Сливопад», для яких влаштували квест. А із зібраних слив, крім маринування, одразу готували варення та компот, яким пригощали дітей.

«Також школярі отримають маленькі сувеніри у вигляді слив і пригощатимуться смачною кашею», – додає Павленко.

Діти балакають, фотографуються у маленькій фотозоні та їдять кашу – після велопробігу у них з’явився хороший апетит.

ГЕНДЕРНА ВЕЧІРКА «КЕРАМІКА».

А я тим часом їду в село Малі Будища Опішнянського села. Адже саме тут працює комунальне керамічне виробниче підприємство «Опішнянська артіль». У дворику «Артілі» є кераміка, але привертають увагу чорнобривці всіх можливих відтінків, які ніби утворюють яскравий килим. На вході вас зустрічає директор підприємства Ольга Плоха.

– Тут ми зберігаємо опішнянські традиції. Для відвідувачів передбачено чотири види майстер-класів: гончарство, виготовлення традиційної іграшки-свистульки, кахлі та традиційний опішнянський розпис», – розповідає керівник закладу.

На Опішнянську Артіль може прийти кожен. Окрім залу, де проводять майстер-класи чи продають керамічні вироби, є майстерні, де працюють гончарі.

– Також є приміщення, де ми сушимо та спалюємо продукти. Власне, тому й називається артилою, бо це звичайний простір для роботи гончарів», – додає пані Ольга.

Тож заклад хоч і комунальний, але прибутковий. Тому кошти залишаються в громаді і йдуть на її розвиток. Зокрема, за власні кошти побудували дров’яну шахту, яку використовують у періоди частих відключень електроенергії. Адже стрільба може тривати 12 годин, а відсутність електроенергії в цей час неприпустима.

Ольга Плоха розповідає, що це місце наповнене не лише теплом майстрів, а й відвідувачами – сюди приходять іменинники, молодята, а також пари, які хочуть по-особливому дізнатися стать своєї дитини. Для цього вони влаштовують гендерну вечірку.

– Приходять майбутні батьки, дають картку, а там написано хлопчик чи дівчинка. У нас є шприци з ангобом — фарбою, якою розписують кераміку. Майстер гончарює велику миску й водночас видавлює ангоб. Кожен бачить, якого це кольору і, відповідно, стать дитини. На виробі залишають підписи, і з’являється ось така сімейна реліквія. Потім миску спалюємо і відправляємо майбутнім батькам», – розповідає пані Ольга.

ЯКІ СМАЧНІ ОГІРКИ ВІД «ОПІШНА-АГРО»

Однією з цікавих ініціатив, яка відбувається в громаді, є сільське господарство. Тут працює комунальне сільськогосподарське підприємство «Опішня-Агро». Його створили у 2021 році, ідею запропонував громадський діяч Микола Різник, а мешканці підтримали. Підприємство обробляє землю, яка не використовується.

– Це перше таке комунальне підприємство в Україні. Зараз маємо 150 га під зерновими культурами: соя, соняшник, кукурудза, пшениця. Під овочі відведено чотири гектари. У нас перець солодкий і гострий, помідори, баклажани, капуста рання і пізня, цибуля, морква. А також кавуни і дині. І це тільки поля. Вирощуємо огірки та помідори в теплицях. Також у компанії є сливовий сад площею два гектари, каже агроном. Максим Хоменко.

На повну роботу тепличний комплекс у селі запустили ще під час повномасштабного вторгнення Росії. Продукція продається по всій Полтавській області, а також передається волонтерам.

Практично цілий рік працюють теплиці, побудовані на місці зруйнованих ферм. Є крапельний полив та опалення. Роботи розпочнуться у березні.

– Обов’язково працюватимемо до кінця жовтня. А потім у грудні можна садити цибулю на зелень», – додає Хоменко.

Не втримався, щоб не спробувати огірки з опішнянської теплиці: вони були такими, як і годиться, хрусткими та соковитими.

МОЛОДІЖНИЙ ЦЕНТР: МИСТЕЦТВО, ВОЛОНТЕРСТВО ТА ЙОГА

Того дня була приємна тепла погода, а на березі мальовничого ставка в Опішні проходили заняття йогою.

– Поки тепло, кожні два тижні тут можуть займатися спортом понад 30 дівчат. А взимку ми займаємося в приміщенні», – розповіла працівниця КП «Молодіжний центр» Опішнянської селищної ради. Анастасія Правденко.

Окрім занять йогою, центр організовує творчі та культурні заходи. Працюють не лише з молоддю, а й з людьми різного віку.

Звичайно, центр також популяризує місцеві мистецькі скарби. Для цього створено окрему серію майстер-класів «Опішнські традиції», де навчають ліпити іграшки з глини, писанкарі тощо. Також підтримують волонтерську діяльність, зокрема в’яжуть камуфляжні костюми для військових.

Приміщення, в якому працює центр, наразі ремонтується в рамках проекту «Рух без бар’єрів», тож незабаром воно стане ще доступнішим.

Дуже тихе місце біля тихого ставка – справді ідеальне місце для занять йогою. Але прогулянка добігає кінця, і наприкінці я розмовляю з начальником відділу проектування та інвестицій Опішнянської селищної ради. Марія Волошина.

– Мені здається, що Опішня за останні роки відродилася. Поступово почали з’являтися нові туристичні місця. Відкрито «Опішнську артилерію», з’явився туристичний об’єкт «Сторожова вежа» (реконструйована башта козацької фортеці, ‒ ред.). Цього року ми також відкрили «Стежку здоров’я» з аудіогідом, де можна не лише бігати, їздити на велосипеді чи просто гуляти, а й за допомогою QR-коду дізнаватися про цікаві місця, які у нас є, та їх історію», – ділиться Волошина.

Він додає, що хоч через війну повноцінно проводити культурні заходи зараз неможливо, місцеві все одно намагаються їх організовувати, особливо для молоді. Цікавляться тут і туристи – окрім усього, чим Опішня багате культурно та історично, збільшується кількість зелених туристичних садиб.

Дуже хотілося б побути в такому маєтку на кілька днів. Але мені час повертатися, тому ми прощаємося з пані Марією та Опішнею і я мрію про наступний звіт звідси.

Мирослава ЛипаКропивницький
Фото автора

За три з половиною роки мешканці села Дергачі адаптувалися до нової реальності, в якій, на жаль, «шахіди» та КАБи стали «нормою». У деяких населених пунктах, на кордоні Самисіна, втриматися практично неможливо – до всього «звичайного» російського озброєння влітку додалися оптоволоконні дрони. А там ще є люди. Ті, хто евакуювалися, найчастіше обирають центр свого населеного пункту або Харків. Як нині живеться у прифронтовому місті, кореспондентам Укрінформу розповіли мешканці Дергачова.

«СУСІД», ЯКОГО НЕ ПОЗБУТИСЯ

Через Дергачі проходить траса Т 2103: від райцентру до села Золочів, сільські населені пункти якого також межують з Російською Федерацією. Колись цією дорогою тричі на день курсували автобуси з російського міста Грайворон до Харкова. Звісно, ​​ними скористалися й українські пасажири. І зараз на цій дорозі, від під’їзду до останнього будинку на виїзді з Дергачів, ми бачимо руйнування, які завдають «сусіди» та «пасажири». Зруйновано промислові підприємства, житлові будинки, адміністративні будівлі. На площі – понівечений будинок культури з «вишиванкою» на фасаді. У деяких навколишніх будівлях замість вікон стоять плити OSB. А за кілька десятків метрів — свіжоасфальтована ділянка вулиці та охайний тротуар, зроблений ще у вересні.

В центрі зупиняємося в кав’ярні зі смішною назвою «Kohve», знайомимося з працівниками – Соня І від Лізи.

– Робимо піцу, хот-доги, якщо хочеться їсти. Так, кава буває різних сортів. Людей багато, клієнтів вистачає», – кажуть дівчата.

– Загалом ми працюємо три дні і змінюємось. «Я щойно зайшла», — пояснює Ліза, посміхаючись.

Обоє, як і більшість мешканців, втекли у 2022 році, у найважчий для громади період, і не хочуть повторювати досвід переселення.

– Ми поїхали за кордон, до Польщі. Вони пробули там три місяці. Повернувся в Україну. Ще три місяці жили в Харкові, а потім після контрнаступу (у вересні 2022 р.) ред.) повернувся в Дергачі», – разом кажуть друзі.

На питання, як змінилося їхнє життя і як його далі будувати у прифронтовому місті, відповідають лаконічно: «Ми звикли, нам тут добре».

ПОТРІБНІ РУКИ ВОЛОНТЕРА

У Дергачах також зустрічаємо місцевого волонтера Юлія Сушко. Вона також стверджує, що жителі адаптувалися до обстрілів і вибухів з кордону.

– Одного вечора я вигулювала собаку. Я чую, ніби феєрверк запускають. Думаю: ну кому це спало на думку створювати? Я роблю кілька кроків. Містер! Ну який феєрверк? Це те, що «шахіди» збивають. Тобто нам усе це здається звичайними речами… КАБ пролетів на сто метрів: так, ми трохи розгойдалися, вікна вилетіли, двері зачинилися. Але це такі дрібниці порівняно з тим, що люди зруйнували десяток будинків. Це було на дні народження моєї доньки. Ми збиралися шашлик. І смажені. Перед цим ми з сусідами подряпали скло», – розповідає Сушко.

Вона почала допомагати армії після повномасштабного вторгнення і взагалі не залишала рідне місто.

— питає — ой! (показує рукою над головою, – ред.). Решітки, постійні плати – на гуму, запчастини, Старлінки, акумулятори – нічого не змінилося. Допомагаємо тим, хто був тут, на Дергачівщині, ще в лютому-березні 2022 року. На жаль, не всі живі, – каже Юлія.

За її словами, волонтерській групі допомагають місцеві підприємці: один надав приміщення без оренди, інший купує основу для мереж.

«Інакше я б його не витягнув». Кілька разів мені хотілося все кинути! Але я не можу, – хитає головою жінка.

Вона засмучена тим, що залучити нових людей для допомоги армії неможливо.

– Не знаю, що б я робив, якби не мої дівчата! Я їх так і називаю – всі 60+! Від філії Православної Церкви України. Вони відгукнулися на мій заклик, і з’явився самий наш скелет. Кожного ранку – дощ, сніг, мороз, не важливо – вони приходять. Болить спина, скопав город — і тут кілька годин! Нас, звісно, ​​менше: із близько 20 осіб семеро приєднуються постійно, ще кілька людей приходять на вихідні. І нуль нових! У мене стільки друзів, усі знають, чим я займаюся, скільки разів я вас запрошувала, хоч спробуйте», – каже волонтер.

БУДІВНИЦТВО – ВЕЛИКИМИ І МАЛЕНЬКИМИ КРОКАМИ

З центральної частини Дергачів вирушаємо до відреставрованих кварталів. Навіть у 2023 році за співфінансування з державного, обласного та місцевого бюджетів вдалося відновити 18 багатоквартирних будинків, які значно постраждали від обстрілів. А торік тут зробили благоустрій – тротуари, клумби, лавочки, дитячі майданчики. Будівлі виглядають сучасно і, звичайно, виділяються на загальному міському тлі.

У березні у Дергачах запрацювала оновлена ​​амбулаторія. По суті, це абсолютно нова будівля, надбудована другий поверх, бо після обстрілу від старої залишилася невелика частина – внутрішня стіна з фундаментом. На цей об’єкт виділено 68 мільйонів гривень з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії та близько 4 мільйонів гривень з місцевого бюджету.

За літо у Дергачах відремонтували окремі ділянки доріг та паркінги, замінили мережі централізованого водопостачання в одному з мікрорайонів та в центральній частині міста. Про це повідомив начальник інформаційного відділу міської військової адміністрації Олександр КуликЗа кошти Броварської міської ради відновлюють два вододжерела. Це проект у рамках програми «Пліч-о-пліч: об’єднані громади». Завдяки коштам організації DESPRO у трьох багатоквартирних будинках відреставровано вікна та покрівлю, ще один об’єкт триває.

– Ми постійно шукаємо можливості для одужання, звертаємось до благодійних організацій та партнерів. Бо власні кошти громади дуже обмежені. Є підприємства, які повністю знищили, а є ті, у яких вивезли обладнання. Деякі хоч і не працюють у нас, але не змінили місця реєстрації – і це якось економить наш бюджет. За роки війни воно не відновилося, і в нашій країні було відкрито лише одне виробниче підприємство. АПК: із 27 підприємств повністю чи частково працюють лише чотири, які розташовані ближче до Дергачів, каже Кулик.

ПІДГОТОВКА ДО ОФЛАЙН-НАВЧАННЯ ДІТЕЙ

Зараз, можна сказати, головний об’єкт будівництва міста – протирадіаційне укриття в одному з ліцеїв. Основні роботи вже на завершальному етапі, кажуть у міськадміністрації. Школа зможе прийняти 1500 учнів у дві зміни. Очікується, що змішане навчання розпочнеться у жовтні. Сім’ї з дітьми чекають цього з нетерпінням.

«У нас взагалі немає сусідів з дітьми — усі роз’їхалися». Спілкування не вистачає, каже пенсіонер Надя Михайлівнаякий має десятирічну онуку. — Притулки дуже потрібні. Щоб діти навчалися та були творчими. Перед війною я водила внучку на гуртки, гуртки танців і малювання. Для мене це було свято, коли вони виступали, концерти будь-які.

Незважаючи на всі ризики, родина не планує залишати Дергачів.

– Так, ми весь час живемо в страху. Того року, коли воно знову залетіло і затріщало, внучка не витримала і сказала: «Бабуся, ми їдемо в Красноград!» (нині Берестінь — місто в південно-західній частині Харківської області, — ред.). Ми вже їздили туди рік, а в 2024 році знову були невістка з онукою на два місяці. А зараз сидимо… Що буде… Друзі мені кажуть: чого ти дивишся новини? А я ще чекаю одного, що ввімкну і скажу: «Війна закінчилася», — зітхає жінка.

За словами Олександра Кулика, близько 4 тисяч школярів навчаються дистанційно в школах, але 1400 дітей фізично присутні в суспільстві.

– У самих Дергачах їх тисяча, серед них і студенти, і дошкільнята. Тому відкриття радіаційного укриття дасть можливість усім школярам, ​​які проживають у місті, перейти на змішаний формат, зазначає Кулик.

ГІРША СИТУАЦІЯ НА КОРДОНІ

Загалом у центрі села зараз проживає близько 20 тис. осіб (до повномасштабного вторгнення було приблизно 18–19 тис.). На обліку перебуває 3300 внутрішньо переміщених осіб.

– У нас відбулося оновлення населення. У найкритичніші тижні, як-от березень 2022 року, мешканців залишилося лише 4 тисячі. Як ми це обчислили? У гуманітарних науках. Бо інакше було просто неможливо. В умовах, коли нічого не виходило, всі приходили на допомогу. Тоді у Дергачах у період до звільнення територій громади (вересень 2022 року) проживало близько 6–8 тисяч осіб. ред.). Після деокупації люди почали активніше повертатися. І зараз через те, що частина корінних мешканців повернулася не з інших регіонів чи з-за кордону, а приїхали люди з півночі нашої громади – Руської Лозової, Козачої Лопані, Проходова, інших районів області та з інших прифронтових районів, кількість населення зростає, – каже Кулик.

Він додає, що під час другого наступу росіян на півночі Харківської області багато людей знову виїхали і повернулися через два тижні.

– Бо спочатку була паніка: йшли на Липки, на Волчанськ – приїдуть і сюди. Але тут (окупантам, – вид.) невдало. Проте безпекова ситуація в суспільстві не змінюється на краще. Оптоволоконні дрони використовуються все частіше. Вже там на Козачій Лопані павутина висить! У Цупівці та Дубовці чекають на дорогах, поки проїде машина. Ситуація там для людей вже критична. Ризик отримання травм або смерті надзвичайно високий. Найважче в Козахолопаному старостинському окрузі: Гранів, Ветеринарне, Шевченка – там все зруйновано», – констатує представник IBA.

ДО статистика від начальника військового відомства В’ячеслав ЗадоренкоПорівняно з попереднім місяцем у вересні зменшилася кількість авіабомбардувань, але зросло використання безпілотників РСЗВ і БПЛА. “Ударами по Слатиному, Прудянці, Козачій Лопані, Новій Козачій та інших населених пунктах громади окупанти вбили п’ятьох і ще шістьох поранили, знищили 34 будинки та господарські будівлі, знищили щонайменше чотири цивільні автомобілі. На жаль, кількість загиблих у вересні внаслідок обстрілів росіян на Дергачівщині є найбільшою за весь період 2025», – сказав Задоренко.

У вересні лише 23 людини залишили кордон, а близько тисячі ще залишаються в староствах, що межують з Росією. Викликають на евакуацію.

Юлія БайрачнаХарків
Фото В’ячеслав Мадієвський та Дергачівської міської ради

У будинках мешканців приватного сектора Київського району Одеси, який найбільше постраждав від дощу 30 вересня, руйнуються стіни. На вулицях також зсув.

Воронки утворилися на вулицях Ейзенштейна і Магнітогорській – прямо під будинками. Зокрема, у мешканця будинку на вулиці Марини Параджанової обвалилася стіна у підвалі.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Постраждалі вимагають встановити причину, чому їх затопило, і змінити статус постраждалих через негоду на статус постраждалих через недбалість.

ЛЮДИ ВИМАГУЮТЬ КОМІСІЙНІ…

“Комунальники просто засипають піском ями на дорогах, зсувів тут ніколи не було, ми боїмося, що наші будинки підуть під землю. Хочемо комісію з будівельниками та геодезистами, щоб розібралися, чому відбуваються зсуви і що з цим робити”, – каже він. Марина.

За її словами, раніше під час дощів їх вулицю місцями підтопило через те, що колектор міг забитися листям.

“Цей плащ Traverse 17, він від Williams. О 16:30 резервуар для дощової води був порожній, я весь час перевіряв його, бо боявся затоплення. Через півгодини алею затопило. І це була не злива, нас залило хвилею. Вона перетнула 4-метрові паркани. Точкою відліку, звідки могла йти вода, ми з сусідами знайшли насосну станцію на вул. Тобто там був збій, або не вийшло», – каже Марина.

У коментарі Укрінформу працівник насосної станції зазначив, що станцію затопило під час зливи.

“Такого ніколи не було. Раніше наша станція справлялася. Жінка працювала в цю зміну. ​​Вона 4 рази ходила чистити станцію, щоб насоси не забилися. Замерзла, захворіла. Взагалі у нас невелика бригада працює. Вся помпа протонула”, – розповіла працівниця.

…ТА СТАНУ ПОСТРАЖДАЛИХ

Місцеві мешканці стверджують, що однією з причин неочікуваної хвилі стала неправильна забудова колишнього струмка. Тут побудували котеджі і дренаж зробили під кутом до природного русла.

Наразі місцеві мешканці наполягають на наданні їм статусу потерпілих через недбалість зловмисників.

“Ми хочемо встановити причину, чому нас затопило, і змінити статус постраждалих від негоди на статус постраждалих від недбалості. Зараз нам не компенсують більшу частину втраченого майна – це те, що було в підвалах чи гаражах. Наприклад, у мене потонуло 2 машини. Я також готувався до відключень електроенергії – генератор і сонячна станція зберігалися в підвалі, це не компенсують. Таку техніку всі тримають у себе підвали, а це не враховується», – каже жінка.

Місцевий пенсіонер. Лара на вулиці Ейзенштейна чоловіка разом із сусідом рятували із сильної води через вікно. Обидва впевнені, що це не просто злива.

“Кімната миттєво наповнилася водою, я не могла відкрити двері. Мій чоловік зміг вибратися через вікно і допоміг мені. Потім ми спробували потрапити до сусіда через 3-метровий паркан по сходах, але мене віднесло течією. Потім сусід кинув нам мотузку, і вони з чоловіком витягли мене. Після цього частина кам’яної огорожі обвалилася. Це не просто дощ”, – розповідає Лара.

Будинок подружжя затопило до стелі.

І ЗНОВУ ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Тим часом у вівторок, 7 жовтня, в Одесі оголосили чергове штормове попередження. За даними Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, очікуються сильні дощі – від 15 до 49 мм опадів за 12 годин. Рівень небезпеки жовтий, що відповідає першому рівню метеорологічної небезпеки.

Вулиці в місті затоплені, зранку не ходять трамваї №18 і №20, замість них ходять маршрутки. Трамвай №7 їздить за скороченим маршрутом – від Херсонської площі до 11-ї станції Люстдорфського шосе.

Школярі, вихованці дитсадків та позашкільних закладів через погіршення погодних умов навчаються дистанційно.

Комунальні підприємства продовжують працювати в розширеному режимі.

Як повідомляв Укрінформ, 30 вересня в Одесі випала майже двомісячна норма опадів – 94 мм. Гідрометцентр Чорного та Азовського морів оголосив третій (червоний) рівень небезпеки. Це другий найвищий показник за всю історію спостережень після рекорду 20 вересня 2016 року, коли було зафіксовано 113 мм.

Внаслідок шторму загинуло десять людей. Серед загиблих ціла родина з п’яти осіб.

В Одесі дощем було пошкоджено 286 приватних будинків і 582 житлових будинки. На допомогу людям, чиї будинки постраждали, міськрада спрямує 126,3 мільйона гривень.

В Одесі визначили райони та вулиці з найбільшим ризиком підтоплення та підтоплення під час негоди. У списку понад 20 локацій.

Анна БодроваОдеса

фото: Ніна Ляшонок / Укрінформ

Ви можете купити більше наших фотографій тут.