гідроторакс це: що таке, причини, симптоми та сучасні методи лікування

Гідроторакс це патологічний стан плевральної порожнини, за якого відбувається накопичення серозної рідини між вісцеральною та парієтальною плеврою. Такий процес порушує нормальну біомеханіку дихання, змінює газообмін і призводить до поступового здавлення легеневої тканини. Захворювання не є самостійною нозологічною формою, а відображає наявність системних або локальних порушень в організмі. Для клінічної практики важливе раннє виявлення гідротораксу та корекція первинної причини.
Гідроторакс це прояв дисбалансу між утворенням та резорбцією плевральної рідини. У нормі в плевральній порожнині міститься незначний обсяг рідини, який забезпечує ковзання плевральних листків під час дихання. При патологічних станах швидкість утворення рідини перевищує можливості лімфатичного відтоку. Наслідком стає поступове накопичення ексудату або транссудату та формування клінічних симптомів.
Перед тим як перейти до переліку основних причин гідротораксу, важливо розуміти патофізіологічні механізми процесу. Ключову роль відіграють гідростатичний тиск, онкотичний тиск плазми та проникність судинної стінки. Порушення хоча б одного з цих факторів сприяє виходу рідини у плевральну порожнину. Саме тому етіологія гідротораксу є різноманітною.
• серцева недостатність із підвищенням тиску у малому колі кровообігу
• цироз печінки з розвитком портальної гіпертензії
• нефротичний синдром із втратою білка
• злоякісні новоутворення легень та середостіння
• тромбоз великих вен грудної клітки
• травматичні ушкодження грудної порожнини
• післяопераційні стани з порушенням лімфовідтоку
Гідроторакс часто класифікують за локалізацією та характером перебігу. Такий підхід полегшує діагностичний пошук і вибір лікувальної тактики. У клінічній практиці лікарі орієнтуються на бічність ураження та швидкість накопичення рідини. Ці критерії мають безпосередній вплив на вираженість симптомів.
• правобічний гідроторакс
• лівобічний гідроторакс
• двобічний гідроторакс
• гострий перебіг
• хронічний перебіг
Симптоми гідротораксу залежать від обсягу рідини та швидкості її накопичення. На початкових стадіях захворювання клінічні прояви можуть бути мінімальними або відсутніми. З прогресуванням процесу здавлення легені призводить до наростання дихальної недостатності. Саме тому важливо знати типові ознаки цього стану.
• задишка при фізичному навантаженні
• відчуття тяжкості у грудній клітці
• сухий кашель без відходження мокротиння
• зменшення толерантності до навантаження
• ціаноз шкіри та слизових оболонок
• асиметрія грудної клітки при значному випоті
Для підтвердження діагнозу гідротораксу використовують комплекс клінічних та інструментальних методів. Обстеження спрямоване не лише на виявлення рідини, але й на встановлення її походження. Диференціальна діагностика має особливе значення при підозрі на злоякісний процес або інфекційне ураження.
• фізикальне обстеження з перкусією та аускультацією
• рентгенографія органів грудної клітки
• ультразвукове дослідження плевральної порожнини
• компютерна томографія грудної клітки
• діагностична плевральна пункція
• лабораторний аналіз плевральної рідини
Нижче подано таблицю, яка відображає основні відмінності між транссудатом та ексудатом при гідротораксі. Така інформація має практичну цінність для клініцистів, оскільки дозволяє швидше визначити ймовірну причину захворювання. Аналіз характеристик рідини є стандартом сучасної медицини.
| Ознака | Транссудат | Ексудат |
|—|—|—|
| Походження | Системні порушення | Локальне запалення |
| Вміст білка | Низький | Високий |
| Прозорість | Прозора рідина | Каламутна рідина |
| Клітинний склад | Мінімальний | Підвищений |
| Типові причини | Серцева недостатність | Пухлини та інфекції |
Сучасні методи лікування гідротораксу спрямовані на усунення як самого випоту, так і його причини. Тактика терапії визначається обсягом рідини, клінічним станом пацієнта та основним захворюванням. У більшості випадків застосовується комплексний підхід із поєднанням медикаментозних та інвазивних методів.
• лікування серцевої або ниркової недостатності
• корекція білкового дефіциту
• застосування діуретиків
• обмеження споживання рідини та солі
• оксигенотерапія при дихальній недостатності
При значному обсязі рідини або неефективності консервативної терапії використовують інвазивні втручання. Вони дозволяють швидко зменшити компресію легені та покращити самопочуття пацієнта. Такі методи виконуються під контролем спеціаліста з дотриманням асептики.
• плевральна пункція з евакуацією рідини
• дренування плевральної порожнини
• плевродез при рецидивуючому випоті
• хірургічне лікування основного захворювання
Окрему увагу приділяють можливим ускладненням гідротораксу. Вони виникають при тривалому існуванні випоту або при відсутності адекватного лікування. Знання цих станів дозволяє своєчасно коригувати терапевтичну стратегію.
• компресійний ателектаз легені
• хронічна дихальна недостатність
• інфікування плевральної рідини
• обмеження рухливості грудної клітки
• зниження якості життя
Профілактика гідротораксу базується на контролі основних захворювань та регулярному медичному спостереженні. Особливої уваги потребують пацієнти з серцевою, печінковою та нирковою патологією. Своєчасна корекція системних порушень значно знижує ризик накопичення плевральної рідини.