Північна Корея відправляє своїх громадян на примусові роботи з Росією. звіті правозахисної організації Global Rights Compliance від 25 березня
На основі свідчень 21 громадян КНДР, які працюють на будівельних майданчиках у трьох російських містах, правозахисники дійшли висновку про наявність усіх 11 ознак примусової праці, визначених Міжнародною Організацією Праці. Співрозмовники організації розповідали про гнітючий патерн контролю, насильство і примус.
GRC зазначає, що Росія порушує санкції ООН, які забороняють наймати громадян Північної Кореї. Водночас, за пресрелізом організації, Росії «потрібна робоча сила, щоб підтримати економіку, яка має труднощі через війну в Україні».
Читайте також: У Пхеньяні відкрили житловий квартал для членів сімей «бійців закордонної військової операції»
За даними GRC, робітники повинні працювати до 364 днів поспіль на рік, в середньому по 14 годин на день (від 12 до 16 годин у деяких випадках), отримуючи близько 10 доларів на місяць. Деякі працівники опинялися через рік роботи через державну систему квот КНДР.
Організація дійшла висновку, що програма закордонної праці служить стратегічним інтересам Пхеньяну, а не економічним можливостям самих працівників:
«Програма є інструментом трьох інтересів уряду КНДР, що перетинаються: отримання твердої валюти, забезпечення дипломатичного впливу та підтримка військової переваги. Співробітники стають інструментами державної політики, а не бенефіціарами економічних можливостей.
Хоча робітники мають ймовірну свободу дій і навіть підкуповують посадових осіб КНДР, щоб працювати за кордоном, це не скасовує примусового чинника. GRC вказує на значний інформаційний розрив між інформацією, яку отримують північнокорейські громадяни, і реальністю, з якою вони стикаються. Зокрема, за свідченням компанія-роботодавець забирає паспорти працівників та видає їх лише у разі поліцейського рейду для проходження перевірки.
«Ми маємо визнати вбудовану свободу дій працівників, одночасно визнаючи, що це державна примусова праця, заборонена міжнародним правом», – йдеться у тексті.
Система державних квот КНДР, пояснюють автори звіту, робить програму зарубіжної праці основоположно експлуататорською. Державна квота систематично скорочує їхню зарплату. Водночас підробітки, без яких працівники не можуть вижити, є незаконними.
За даними організації, державна квота постійно зростає – свідчення працівників свідчать про її збільшення з 600 до 700 доларів на місяць, а деякі повідомляють, що платять 850 доларів щомісяця. Недоплата за квотою переноситься наступного року, затягуючи робітників у цикл боргової кабали.
«Найбільше працівники хочуть не жорсткої юридичної відповідальності, а обґрунтованого, негайного полегшення суворих умов: належного захисного обладнання на робочих місцях, скорочення робочого часу, менш експлуататорської системи квот, можливостей підтримувати зв’язок із сім’ями вдома та найкращих можливостей для тих, хто хоче втекти», – повідомляють правозахисники.
За даними ООН на 2024 рік, понад 100 тисяч північнокорейців працюють за кордоном за державною програмою примусової праці КНДР.
