З дитинства любить собак. Каже, що з великими, іноді агресивними тваринами, він знайомиться з першого погляду. Часто при евакуації люди залишають таких чотирилапих. Чоловік на своєму старенькому автомобілі рятує їх з Антонівки, Білозерки, Малої Олександрівки, Острова під ударами ворожих безпілотників. Кореспонденти Укрінформу зустріли Євгена Чорного біля його будинку в Херсоні. Він гуляв з алабаєм Плюшею.
«ДОБРОТА СОБАКИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОРОДИ ЛЮДИНИ»
– Люди пішли, це була «червона» зона. А Плюшу залишили сусідам. Доглядали, а вона влетіла в хату. Мене попросили взяти собаку, бо більше ніхто не хоче вивозити таких великих тварин. Коли я побачив Плюшу, то зрозумів, що це моя тварина, і він залишився зі мною. Дуже щедро», – каже Євгеній.
А величезний плюшевий ведмедик тим часом смикає повідок і щосили демонструє нам свою прихильність. Євген дозволяє її погладити. Собака повертає до нас мордочку, лягає на спину і ніби просить почухати пухнастий живіт. Доброзичлива поведінка Плюші відразу ламає стереотипи про те, що алабай – агресивна порода.
– Будь-яка собака може бути небезпечною. Все залежить від расової приналежності людини. Любов лікує і творить чудеса. Навіть найстрашніший і злий чотирилапий може подарувати добро людині, яка щиро за нього вболіває, пояснює волонтер.
«ЧИМ СКЛАДНІША ТВАРИНА, ТИМ ЦІКАВІШЕ ЗНАХОДИТИ ПІДХІД»
Євген Черний
Євген з дитинства любив собак.
– Швидко знаходжу з ними спільну мову. Навіть найагресивніша собака починає мене сприймати через добу – я не можу цього пояснити. До таких людей, як пітбулі, стаффі та алабаї, звертаються рідко, але я відчуваю до них пристрасть. Як потрапити до такого собаки у двір? А я заходжу і беру її на руки. Я живу для цього. Чим складніша собака, тим цікавіше мені знайти до неї підхід», – ділиться він.
Поки ми розмовляємо, Плюша користується увагою та ласкою. Євген кличе її додому, бо йому потрібно ще кількох чотирилапих погуляти. Алабай встає і радісно біжить, тягнучи за собою господаря і намагаючись зайти в перший же зустрічний двір.
– Плюша, йдемо далі. Ми ще не доросли до цього будинку, тут все набагато скромніше», – жартує Євген.
Будинок Євгена за кілька ярдів. Окрім Плюші, зараз тут живуть ще два алабая. Кожна тварина має окрему кімнату, гуляють по черзі. Таким чином Євген мінімізує можливі конфлікти між ними. Якщо бійки не уникнути, то Євгеній каже, що розіб’є бійку дуже швидко – достатньо голосної команди.
ПІД ЧАС СТРІЛЬБИ ЗАГИНУЛА ЖІНКА, АЛАБАЙ БУВ ОДИН
На подвір’ї волонтер із другом будують вольєри для тварин, яких найближчим часом планують забрати з небезпечних місць.
– Є багато заявок на вивезення покинутих тварин, яким власники відмовляють. Прилаштувати таку собаку в сім’ю дуже складно. Велика тварина багато їсть і його важко утримувати матеріально. Вони також не хочуть собак в орендованому житлі. Але я не маю притулку. Вдома я також не маю можливості збирати багато тварин; мої підопічні живуть у трьох місцях. Через соцмережі та інших волонтерів одразу намагаюся знайти їм нові родини. Але бувають випадки, коли люди виїжджають, поселяються на новому місці і просять привезти їм собаку, яку вони не змогли відразу забрати», – розповідає Євгеній.
Згадує, як влітку евакуював алабая з Антонівки. Каже, багато людей там досі живуть у підвалах.
– Ми їхали в Антонівку. Ми ховаємося від FPV в зруйнованому будинку. Люди звернулися, що жінка загинула під час обстрілу, а пес залишився. Він великий і злий, його всі бояться. Зайшовши на подвір’я, я просто привітався з твариною і нагостив її. Ось і все спілкування було, був контакт на рівні відчуттів. Тоді волонтери взялися за цю собаку, знайшли родичів її загиблих господарів за кордоном і забрали тварину собі», – розповідає Євгеній.
«У ТАКИХ СИТУАЦІЯХ РЕШТА — МОЛИТИСЯ «ОТЧЕ НАШ»»
Кілька разів потрапляв під обстріл.
– До деяких сіл на моєму неброньованому автобусі доїхати неможливо. Я ходжу, у мене є і бронежилети, і каска, але вони ще небезпечніші. Людина в захисному спорядженні є мішенню номер один. Так само в «червоній» зоні знаходиться біла намистина. Полюють на волонтерів – може, думають, що ми військовим щось несемо, а може, нас просто вбивають. Жінка вигулює собаку, а дрон падає. Все живе знищено, логіка тут не працює. Це тероризм. Друзі мені кажуть: «Жека, ти дурний, це в червоній зоні, подумай про себе». Я не можу це пояснити. «Я не можу інакше, — каже Євген.
Зазначає, що кожна евакуація продумана до дрібниць. Маршрути прибуття, відправлення, ймовірні місця укриття під час обстрілу, варіанти евакуації. Євген найчастіше сам вивозить собак, іноді доводиться наймати водія, що коштує щонайменше дві тисячі гривень.
– Евакуація с. Милові Бериславського району. Покинутий алабай. Сусіди розповіли, що пес був голодний і їв спійманих мишей. Вмирають кістки. Собаку зачинили у дворі та покинули. Він не міг вийти на вулицю. Це край Каховського водосховища – на іншому березі сидять терористи. Безпілотники, обстріли. У таких ситуаціях залишається лише помолитися «Отче наш». Я перелізла через паркан, а собака на мене накинулася, бо захищала свою територію. Але тварина була виснажена. Я схопив його і заспокоїв. це страшно. Але я беру і роблю. З такими собаками потрібен характер лідера, тварини це відчувають», – каже Євгеній.
НЕ МОЖНА СПАТИ. ЗБЕРЕГТИ
Також чоловік розповідає про евакуацію алабая Балу. Тварина «серйозна» і зараз живе з Євгенієм в окремій будівлі у дворі.
– У Балу важкий характер. Мені зателефонували волонтери і сказали, що їхні друзі їдуть зі Станіслава, але не можуть забрати собаку. Якщо я не захищаю тварину, вона буде піддана евтаназії. Ну як приспати здорового, красивого чоловіка? Так, пес серйозний, але він сторож і охороняє свою територію», – пояснює Євген і показує Балу.
Величезний пес трохи гарчить на нас, але ніжно облизує мордочку Євгенії, підсовується їй під руку і просить погладити.
НІКА ЦУКІНІ
У Євгенії досі живе алабай Ніка. Чоловік ніжно називає її «цукіні». Коли ми побачили тварину, то одразу зрозуміли чому. Величезна, пухнаста, товста – Ніка схожа на білу хмару. Коли господиня відчиняє двері своєї кімнати, до нас вибігає собака і кладе мені лапи на плече: Ніка майже з людину.
– Вона жила в промзоні. Люди кинули всю свою ферму, виїхали, а вона залишилася порожньою. Ходила приватним сектором і просила у людей їсти. Тоді місцеві жителі попросили мене забрати тварину і допомогти йому знайти нову родину. Але такою вона залишилася зі мною. У два роки Ніка вже важить 65 кг», – розповідає волонтер.
Каже, тварини їдять здебільшого корм, інколи кашу з м’ясом. А ще собаки Євгена люблять сир.
– Тварини багато їдять, люди допомагають. Хто нагодований, хто нагодований матеріально. Зараз я доглядаю вісім собак. Когось підібрали в промзоні, інших вивезли з небезпеки. Четверо алабаїв, два пітбулі – Еля та Айрон. Ми підібрали дворнягу на вулиці. Нещодавно під час прогулянки з Плюшею померло цуценя, я його забрав. Це виявилася німецька вівчарка», – розповідає Євген і зазначає, що у кожного врятованого собаки є своя трагічна історія.
Після вибуху на ГЕС кількість покинутих собак зросла. Зараз, за словами Євгенія, їх величезна кількість.
– Власників вбивають дрони. Так що мені робити? Притулки переповнені. Вибираю, викладаю в соцмережі, оформляю. Собаки бояться обстрілів. Ніка і Балу потрапили під обстріл, і будинок влетів у будинок. Метушаться і ховаються. Під час занепокоєння слід відволікти тварину, дати йому ласощі і переключитися на гру – як у дитини. Тварини відчувають внутрішній стан господаря, тому потрібно тримати себе в руках і не нервувати в екстрених ситуаціях», – пояснює він.
ВІВЧАРКА ПОМЕРЛА, ЩО ВІДМОВИЛА ЇЇ ГОСПОДАР
Волонтер додає, що між собакою та господарем утворюється дуже міцний енергетичний зв’язок.
– Коли я евакуював пораненого чабана зі Східного регіону, був обстріл. Обабіч дороги стояли згорілі машини, і я їхав на шаленій швидкості, щоб не потрапити до них. Собака після нападу отримав поранення та переломи ніг. Господар попросив мене забрати тварину та відвезти у ветеринарну клініку. У Херсоні їй не змогли надати допомогу через важкі травми. Я відправив собаку в Одесу, але лікування було дуже дорогим. Через добу власник віддав тварину та наказав її приспати. Пес мав усі шанси вижити, але після таких слів господаря пес помер. Почалася кровотеча, а через півгодини потекла кров. Тварина відчула емоційний стан господаря, зрозуміла, що її покинули, і померла. З таких історій можна було б написати не одну книгу», – сумно каже Євген.
На запитання, як він переживає такі втрати, чоловік відповідає, що ніякого «допінгу» не вживає.
– Це боляче. Я взяв своїх собак і пішов гуляти. все. Все само собою. Немає часу думати про погане – усі собаки в різних місцях, там будівництво, там ще щось», – каже він.
У Євгена багато позитивних історій. Зокрема, у Львові зараз двоє собак, яких він вивів з-під обстрілу. Там волонтери готують для них документи – тварини чекають на нові родини в Італії. Євген каже, що загалом врятував більше сотні собак.
Друзі з Польщі допомагають чоловікові в бізнесі. Вони надсилають волонтерам корм для тварин. Частину залишає для своїх собак, частину віддає людям, які годують чотирилапих у «червоній» зоні. Також волонтер відкрила збір коштів на допомогу в евакуації та утриманні тварин.
Євген Monobank: 4441 1111 2424 0494.
Анна БодроваОдеса
Фото Ніна Ляшонок
Ви можете купити більше наших фотографій тут.
