двз синдром це: причини, симптоми, діагностика та сучасні методи лікування |

ДВЗ синдром це: причини, симптоми, діагностика та сучасні методи лікування

ДВЗ синдром, або дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, є складним і небезпечним для життя патологічним процесом. Його суть полягає у генералізованій активації системи гемостазу з утворенням мікротромбів у судинному руслі та подальшим виснаженням факторів згортання. Цей стан не є самостійною хворобою, а завжди ускладнює перебіг інших тяжких патологій. ДВЗ синдром потребує негайного розпізнавання та комплексного лікування в умовах стаціонару.

Проблема ДВЗ синдрому має високу актуальність у реанімаційній практиці, акушерстві, хірургії та інфектології. Порушення балансу між коагуляцією та фібринолізом призводить до одночасного тромбоутворення і кровоточивості. Саме ця подвійність робить клінічну картину складною, а лікування багатокомпонентним.

Що таке ДВЗ синдром

ДВЗ синдром є системною реакцією організму на масивне ушкодження тканин або вплив потужних патологічних чинників. У кровотоці відбувається неконтрольована активація згортання, що супроводжується утворенням фібрину та мікротромбів. Паралельно запускається споживання тромбоцитів і плазмових факторів, що зумовлює геморагічний синдром.

Для розуміння суті процесу важливо уявляти фізіологію гемостазу. У нормі система згортання активується локально та короткочасно. При ДВЗ синдромі цей механізм стає генералізованим, що призводить до порушення мікроциркуляції та поліорганної недостатності.

Основні характеристики ДВЗ синдрому:

системний характер ураження

поєднання тромбозів і кровотеч

зв’язок з основним захворюванням

швидке прогресування без лікування

Причини розвитку ДВЗ синдрому

Причини ДВЗ синдрому різноманітні та завжди пов’язані з тяжким стресом для організму. Пусковим механізмом є масивне надходження тканинного тромбопластину або активація ендотелію судин. У відповідь система гемостазу переходить у патологічний режим.

У клінічній практиці важливо не лише встановити сам факт ДВЗ синдрому, а й виявити першопричину. Без усунення етіологічного чинника лікування буде неефективним. Найчастіше синдром розвивається на тлі критичних станів.

Основні етіологічні фактори:

сепсис та важкі інфекційні процеси

масивні травми та опіки

акушерські ускладнення

злоякісні новоутворення

гострий шок різного походження

масивні хірургічні втручання

переливання несумісної крові

Патогенез ДВЗ синдрому

Патогенез ДВЗ синдрому є багатоступеневим і включає кілька взаємопов’язаних фаз. Кожна з них має свої клінічні та лабораторні прояви. Перехід між фазами може бути швидким, особливо при гострому перебігу.

Спочатку відбувається активація коагуляційного каскаду з утворенням фібрину. Далі формується велика кількість мікротромбів, які порушують кровопостачання органів. На завершальному етапі настає виснаження факторів згортання і розвивається масивна кровоточивість.

Основні фази патологічного процесу:

фаза гіперкоагуляції

фаза коагулопатії споживання

фаза гіпокоагуляції

фаза відновлення або поліорганної недостатності

Клінічні симптоми ДВЗ синдрому

Симптоми ДВЗ синдрому надзвичайно варіабельні та залежать від швидкості розвитку процесу і тяжкості основного захворювання. Клінічна картина часто маскується проявами первинної патології, що ускладнює діагностику. Ознаки можуть змінюватися протягом короткого часу.

Для лікаря важливо оцінювати стан пацієнта комплексно, звертаючи увагу на шкіру, слизові оболонки, діурез і показники гемодинаміки. Поєднання тромбозів і кровотеч є ключовою особливістю синдрому.

Найпоширеніші клінічні прояви:

кровоточивість з місць ін’єкцій

петехії та екхімози на шкірі

носові та шлунково кишкові кровотечі

ознаки тромбозу дрібних судин

задишка та ціаноз

зниження артеріального тиску

порушення функції нирок і печінки

Діагностика ДВЗ синдрому

Діагностика ДВЗ синдрому базується на поєднанні клінічних даних і лабораторних показників. Жоден окремий аналіз не є достатнім для підтвердження діагнозу. Оцінка повинна бути динамічною з урахуванням змін у часі.

Лабораторні дослідження відображають активацію згортання і виснаження його компонентів. Важливу роль відіграє коагулограма, а також показники клітинного складу крові. Діагностика завжди проводиться на фоні відомого провокуючого стану.

Основні лабораторні ознаки:

зниження кількості тромбоцитів

подовження часу згортання

зменшення рівня фібриногену

підвищення продуктів розпаду фібрину

анемічний синдром

Таблиця. Клінічні та лабораторні прояви ДВЗ синдрому

Аспект оцінки	Характерні ознаки
Стан шкіри	Петехії, синці, блідість
Судинна система	Мікротромбози, порушення мікроциркуляції
Кров	Тромбоцитопенія, коагулопатія
Органи	Ознаки поліорганної недостатності

Сучасні методи лікування ДВЗ синдрому

Лікування ДВЗ синдрому є складним і повинно проводитися інтенсивно та безперервно. Основним принципом є усунення причини, що запустила патологічний процес. Без контролю первинного захворювання корекція гемостазу не дає стійкого результату.

Терапія спрямована на відновлення балансу між згортанням і фібринолізом, підтримку органної функції та запобігання ускладненням. Вибір методів залежить від фази синдрому та загального стану пацієнта.

Ключові напрямки лікування:

інтенсивна терапія основного захворювання

корекція порушень гемостазу

відновлення об’єму циркулюючої крові

підтримка функції життєво важливих органів

Медикаментозна терапія

Медикаментозне лікування підбирається індивідуально та потребує постійного лабораторного контролю. Призначення препаратів без урахування фази процесу може погіршити стан пацієнта. Терапія проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії.

Застосовуються як препарати для зниження надмірної коагуляції, так і засоби для замісної терапії. Важливе значення має своєчасність і адекватність дозування.

Основні групи препаратів:

антикоагулянти прямої дії

свіжозаморожена плазма

концентрати факторів згортання

антифібринолітичні засоби

інфузійні розчини

Таблиця. Основні підходи до лікування залежно від фази

Фаза процесу	Терапевтична тактика
Гіперкоагуляція	Контроль тромбоутворення
Споживання факторів	Замісна терапія
Гіпокоагуляція	Зупинка кровотеч
Відновлення	Підтримуюче лікування

Профілактика ускладнень

Профілактика ускладнень при ДВЗ синдромі є невід’ємною частиною ведення пацієнта. Вона спрямована на запобігання поліорганній недостатності та летальним наслідкам. Важливу роль відіграє мультидисциплінарний підхід.

Регулярний моніторинг стану пацієнта дозволяє своєчасно коригувати лікування. Особлива увага приділяється пацієнтам групи високого ризику.

Основні профілактичні заходи: