Говорячи про це місто на Полтавщині, є кілька причин згадати Крюків міст. По-перше, це один із архітектурних символів Кременчука. По-друге, його кілька разів руйнували – і німці, і росіяни.

СЛІДИ ВІЙНИ ПРИ В’ЄЗДІ

Крюківський міст було відкрито 7 квітня 1872 року. Таким чином, у 1870 році Південна залізниця підійшла до Дніпра з обох боків, і тоді були об’єднані ділянки Харків – Кременчук та Єлисаветград (нині Кропивницький) – Крюків (стародавнє місто, так називалася правобережна частина Кременчука).

9 липня 1941 року в результаті прицільного бомбардування німецький літак зруйнував 88-метрову конструкцію Крюковського мосту. Під час відступу німці його також підірвали. Після Другої світової війни міст був відновлений і став двоповерховим.

7 вересня 2025 року Крюковський міст знову постраждав внаслідок війни. Росіяни атакували його безпілотниками-камікадзе. Коли я приїхав у Кременчук, міст ще ремонтували. Укрзалізниця призупинила рейси на цій ділянці, рух відновлено.

Через дорогу від вокзалу – нагадування про ще один російський злочин: обстріл ТЦ «Амстор». Цей теракт росіяни здійснили 27 червня 2022 року, вразивши торговий центр двома надзвуковими ракетами Х-22. Удар було нанесено з Курської області за наказом командира 52-го бомбардувального авіаційного полку ВПС РФ полковника Олега Тимошина. У цей час у будівлі перебувало близько тисячі відвідувачів. В результаті обстрілу “Амстору” загинули 22 людини. Понад 100 людей отримали поранення.

У пам’ять про загиблих у Кременчуці біля пам’ятника Тарасу Шевченку розбили сквер – Висаджено 22 дерева.. Також місто планує створити меморіал жертвам обстрілів.

ЛЕГЕНДИ ПРО КОЗАЦЬКЕ МІСТО

Незважаючи на часті обстріли, життя в місті триває. Робота, волонтерство, підтримка військових. Все працює, люди у справах, хтось відпочиває, гуляє з дітьми.

Моя двоюрідна сестра з Кременчука, учениця 4 класу в Мілані, проводить для мене екскурсію по місту.

Почнемо розмову з сумного: дівчина скаржиться, що заняття часто зривають через попередження про авіанальоти, а в дитбудинку нудно.

«Я все ще хвилююся за всю сім’ю, а що, якщо я залишуся одна», – сумно додала Мілана.

Каже, що разом із однокласниками відвідує волонтерські збори.

– Школа збирає допомогу та підтримує військових. Дорослі збирають кошти на все, що просять. А ми виготовляємо картини та сувеніри.

Ось так ми, розмовляючи, потрапляємо в центр Кременчука.

– Це площа Бабаєва, ми любимо тут гуляти. Мені також подобається Придніпровський парк і набережна. Також ми їдемо десь у відпустку влітку, коли вода в Дніпрі зелена і тут не дуже приємно», – ділиться дівчина.

Раніше площа мала назву «Жовтнева». Після вбивства мера Олега Бабаєва 26 липня 2014 року місто вирішило назвати площу його іменем, оскільки Бабаєв брав участь у реконструкції.

У парку росте понад 850 рослин: каштани, ясени, липи, клени, деяким з яких понад 80 років. Загалом тут росте 23 види дерев і 6 видів кущів, а також багато видів квітів. Парк дійсно затишний; багато городян відпочивають.

Продовжуємо прогулянку Дніпровською набережною та розповідаємо про те, як колись тут гуляли козацькі чайки.

«До речі, — згадує Мілана, — каміння в Дніпрі козаки називали кременем». А коли підпливали і натикалися веслами на велике каміння, то попереджали один одного: «Кремінь! Ти чув? Звідси й назва Кременчук, хоч і легенда, але все-таки козацьке місце з історією.

На березі Дніпра бачимо чимало рибалок – ще теплі вересневі вечори сприяють такому дозвіллю.

ПРО ЩУКУ З КРЕМЕНЧУКА ТА КОТА ВЕЛЕС

Відповідаючи на запитання про місцеві делікатеси, традиційними та улюбленими Мілана називає вареники з вишнею чи капустою. Але цікавий кременчуцький варіант начинки – риба – зі щуки.

Для його приготування потрібно відварити очищену рибу, остудити і видалити кістки. У рибний фарш додати дрібно нарізану і обсмажену цибулю, сіль і перець. Все ретельно перемішати, або за бажанням подрібнити за допомогою м’ясорубки.

За словами дівчини, з цим рецептом пов’язана ще одна місцева казка – про кота Велеса.

– Сто днів Бог Велес їв різні вареники, а найсмачніші з них були з начинкою зі щуки, які готувала крюківська красуня. Коли вона відмовилася готувати спеціально для нього, розгніваний Велес приховував рецепт 500 років і довірив його своєму рудому коту. За легендою, через півтисячоліття кіт Велес промуркотить цей рецепт своїй господині, і крюковські вареники з щуки повернуться знову.

І дуже послідовно в цей вечір продовжується «щуча» тема – героїню казки ми зустрічаємо у вигляді скульптури на набережній.

У 2008 році в м оголосив конкурс «Символ Кременчука – це…» Було відібрано три роботи, одна з яких «Щука з Кременчука». Місцевий скульптор Володимир Максименко втілив задум у міді. 29 липня 2009 року на набережній Дніпра відкрили пам’ятник.

Цей образ згадується в українській народній пісні «Плів’є щука кременчуцька». 3 жовтня 1846 року вчитель географії Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії Петро Чуйкевич записав текст в альбом Тараса Шевченка:

«З Кременчука пливе щука, ллється вірш,
Хто не знає любові, той не знає лиха;
Пливе щука з Кременчука, її луска блищить,
Хто не знає любові, той не знає щастя».

На прощання Мілана ділиться своїми думками про майбутнє: “Я виросту і піду працювати. А до цього не буде війни, ми переможемо і будемо вільною і мирною країною”.

Мирослава ЛипаКропивницький
фото: Мирослава Липа / Укрінформ