Біля будівлі, де розташований транзитний пункт у Лозовій, постійний рух транспорту: час від часу маршрутки привозять щойно евакуйованих людей, їх зустрічають волонтери, допомагають вибратися з транспорту маломобільним людям. Люди з сумками та пакунками – це все, що вони могли взяти з собою, виходячи з дому в екстремальних умовах.

Всередині реєструють новоприбулих і показують, де можна відпочити, поїсти або просто помитися після пекельного шляху…

ВОНИ ПРОЙШЛИ 15 КІЛОМЕТРІВ

Пенсіонер Валентина з Донецька стоїть зі своїми речами на вул.

«Вчора приїхали, сьогодні їдемо», — каже жінка, коли підходить донька Надія. – Ми з Ямполя. У нас там пекло, одним словом. Ми просто дивом вижили. Вони йшли аж до Лиману, кілометрів п’ятнадцять. Нас, односельців, було восьмеро. А в Лимані чекали на евакуацію.

Жінки кажуть, що з 13 вересня ситуація різко загострилася – таких масованих обстрілів ще не було.

— Нам все спалили. Будинок, двір – повністю. Півсела вже зрівняли з землею. Розстріляли… А люди й досі там. А там лежать… Сказали, що вирішують, як їх забрати, але не знаємо, чи вийшло, – кажуть мати з дочкою.

Додають: за допомогою друзів знайшли неподалік тимчасове житло.

– Я не хочу далеко йти. До тих пір. А далі побачимо. Треба трохи видихнути, прийти до тями. Після всього, що ми пережили, навіть у дорозі, десь далі – ні. Мама ледве тримається на ногах, – пояснює він. Надія.

Також є сім’ї, які виїхали власним транспортом.

«Дрони постійно, з дому взагалі не виходиш», – каже мама двох дітей. Вікторія з Дружківки. — Наша хата ще ціла, але фронт наближається. Навіть у середині літа ситуація була більш-менш такою ж, але зараз дуже небезпечно. Ми оголосили про примусову евакуацію дітей. Їдемо на Полтавщину…

«БІЛІ АНГЕЛИ» ЗАБУЛИ

З пенсіонером Віра Іванівна балакаючи з Костянтинівкою в їдальні. Вже третю добу вона перебуває в транзитному пункті. Жінка пообідала і, сидячи за столиком навпроти вікна видачі, продовжує дякувати кухарям за смачну їжу. Вона вже кілька тижнів не може сама приготувати гарячу їжу.

– До мене вранці та ввечері приходив сусід через будинок і приносив окріп. Завдяки йому. Світла не було більше двох тижнів, газу – мабуть, місяць, води майже не було», – розповідає пані Віра.

З Костянтинівки її забрали «Білі ангели», яких викликала подруга пенсіонерки.

– Вона у 2022 році поїхала до сина на Київщину, ще у травні мене вмовила поїхати! Саме вона дзвонила на лінію евакуації, адже останні два тижні зв’язку не було. І вони прийшли прямо до мене додому. Сама б нікуди не поїхала. Місто постійно задимлене, горить від обстрілів, а гасити нема як… Страшно тут, жахливо», – плаче жінка.

Пенсіонерка з гіркотою усвідомлює, що, швидше за все, ніколи не повернеться додому:

— Половини даху нема — як дме, як дме! На кухні все розвалилося. Я вночі майже не сплю – чотири роки на таких нервах! Сьогодні мене відправлять у Дніпро, в будинок престарілих, тому що я одна, у мене нікого немає. Навіть з інвалідністю. Ви не знаєте – там добре, чи нормально?

– Не знаю, на жаль, вибачте, це все, що я можу відповісти.

«Я дуже хвилююся, як я буду себе почувати в цьому домі», – зітхає Віра Іванівна.

У ДВІРІ ПОХОВАЛИ ЛЮДИНУ

На вході доглядають за тваринами. Наталя – теж мешканець Костянтинівки. В переносках кілька кошенят і кішка. Жінка годувала чотирилапих. Коли ми почали спілкуватися, ми не знали, що вона переживає. Це був випадок, коли краще взагалі не ставити питань.

— Житла вже немає. А в чоловіка голову відірвало, збирала по шматочках… Позавчора його закопали на подвір’ї… Я йому перша почала копати. Не вистачило сил, тоді один підійшов і допоміг… І брата теж убили…

Вона починає повторювати це по колу. До неї відразу ж підходить психолог з гуманітарної місії «Проліска». Олег Русаков. Він припиняє цю нашу «розмову» і поступово заспокоює жінку. Згодом він починає її вмовляти:

– Наташа, ходімо в їдальню. Подивіться, що там приготували.

«Я не хочу їсти», — відповідає він.

Після кількох хвилин «переговорів» все проходить.

— Цілу ніч не спав. Сиділа, курила», – розповідає психолог.

Наталя скоро повернеться. Майже нічого не їла, лише тарілку їжі принесла – для тварин.

Олег Русаков наголошує: майже всі евакуйовані перебувають у стані вкрай сильного стресу.

– І ця криза триває від трьох днів до трьох тижнів. У перші дні ми можемо лише надати першу психологічну допомогу, щоб людина була, так би мовити, в реальності, щоб вона відповідала на якісь прості питання відповідно. У цей час також необхідна медична допомога, щоб вчасно зробити укол заспокійливого. Щоб людина від істерики не впала в непритомний стан, пояснює експерт.

Більшість людей їдуть не тому, що прийняли таке рішення, а тому, що іншого вибору немає.

– Вони ніби розірвані, а в деяких ще й синці чи травми, тому вони в прострації, і будуть у ній кілька тижнів. Це якщо поруч немає вибухів, – каже Русаков. – Люди йдуть без надії, думаючи, що життя закінчилося. Тому що, скажімо, 40 років будували дім, і одного разу його не стало. Загалом, на старості їм все одно, скільки у них сил вижити у своєму гніздечку, – зауважує психолог.

ЛОЗОВА ПРИЙМАЄ ДО 200 ОСІБ НА ДЕНЬ

Перевантажувальний пункт у Харківській області працює з 20 серпня, його відкрили для розвантаження. розташування в Павлограді. Станом на ранок 29 вересня в Лозовій зареєстровано 5047 осіб.

– Є основне відділення, де розгорнуто 180 ліжок. Відбувається реєстрація, видається гуманітарна допомога, зокрема засоби гігієни, а також сухі пайки для подальшої дороги. «Вся матеріально-технічна база тут вирішується під кожного, хто цього потребує», — каже директор Департаменту цивільного захисту Харківської ОДА. Іван Сокол. — Облаштована та додаткова локація на 64 місця. Кожен із модулів обладнаний опаленням, водою та санвузлами. Є огорожа, відеоспостереження.

Наметове місце наразі не використовується.

За даними Сокола, всього в усіх транзитних центрах країни зареєстровано близько 350 осіб, з них до 200 – в Лозовій. Тут вони залишаються 1-3 дні.

– Оскільки це транзитний центр, для нас перебування людини тут більше трьох діб вважається надзвичайною подією. Робиться все, щоб у нас не було таких ситуацій, як в інших регіонах, і люди швидше виїжджали на відселення», – запевняє директор департаменту.

Серед евакуйованих багато людей похилого віку, деякі з них маломобільні, каже перший заступник міського голови Лозов Олександр Жидков.

– Наприклад, 25 вересня на блокпосту зареєструвалося 166 осіб, з них 74 особи похилого віку, 27 інвалідів та 15 дітей. Більшість із них – жителі Донецької області. Пункт має санітарні умови: душові, туалети. З самого початку було забезпечено триразове гаряче харчування. Перші дев’ять днів оплачувала міська рада, а потім усі витрати взяла на себе організація «Карітас». Щодня Укрзалізниця надає вагони та місця для сидіння, щоб люди добиралися до призначених місць. Автобуси доставляють людей до вокзалу, сказав чиновник.

Додамо, що в Лозовій досі ліквідовують наслідки масованої атаки росіян на об’єкт критичної інфраструктури в ніч на 4 вересня, в результаті якої все місто опинилося знеструмленим. 10 вересня енергетикам вдалося відновити електропостачання побутових споживачів за резервними схемами. А зараз відновлення триває, тож у місті щодня відключення світла. Чути генератори. Однак це ніяк не впливає на роботу транзитного центру.

Для довідки. Станом на вересень 2025 року з підконтрольної українській владі Донецької області було евакуйовано понад 1,29 млн жителів, у тому числі понад 197 тис. дітей та близько 47 тис. людей з інвалідністю.

Найбільше вимушених переселенців із Донецької області зареєстровано у п’яти областях України – Дніпропетровській, Київській, Харківській, Полтавській, Одеській та Київській.

Юлія БайрачнаХарків

фото: В’ячеслав Мадієвський / Укрінформ

Ви можете купити більше наших фотографій тут.